Пам’ятник–мандрівник Василю Назаровичу Каразіну має свою довгу історію: з 1873 року, від ініціативи створення і до його остаточного місця розташування. Жителі Харкова неодноразово спостерігали за його переміщеннями та реставрацією.
Завдяки ініціативі Г. Данилевського та підтримці Д. Багалія, М. Сумцова, вчених університету та громадськості до 1903 року було зібрано необхідні кошти на скульптуру та архітектурну складову пам’ятника, авторами яких стали І. Андреолетті та О. Бекетов відповідно.
Вперше встановлення та урочисте відкриття пам’ятника відбулося у червні 1907 року на невисокому пагорбі при вході до Університетського саду (тепер міський сад ім. Шевченка). В 1933 році пам’ятник В. Каразіну перенесено до комплексу університетських будівель (вул. Університетська) та встановлено між бібліотекою і церквою, навпроти головного корпусу.
Пам’ятник переміщувався далі, «переслідуючи» навчальний заклад. У 1958 році, коли університет перевели із Університетської гірки до будинку проектних організацій (майдан Свободи, 4), слідом перемістили й скульптуру вченого до східного фасаду будівлі, на алею саду.
Та, мабуть, В. Н. Каразін не міг «стояти» осторонь свого дітища, тому за ініціативи Харківського національного університету, який носить його ім’я з 1999 року, в 2004 році прийнято рішення щодо переміщення пам’ятника ближче до парадного входу. Після реставрації, з серпня 2004 року і по сьогоднішній день, пам’ятник розташовується на своєму місці, праворуч від парадного входу.
Саме таким був шлях пам’ятника-мандрівника, який завжди «торував» слідом за своїм університетом, за створення якого так вболівав вчений.
Скульптура зображує В. Каразіна в повний зріст, в образі спікера з витягнутою правою рукою. До тильного боку постаменту прикріплено бронзовий рельєф із зображенням панорами його Батьківщини – села Кручик Богодухівського району.
Дуже важко переоцінити внесок Василя Назаровича у розвиток освіти та культури не тільки Слобожанського краю, а й в цілому нашої країни.
Зараз скульптура В. Н. Каразіну є пам’яткою монументального мистецтва національного значення і охороняється державою (охор. номер 200011-Н).
