Село Городнє має свою давню історію: тут відбувся бій шведів за участі війська Івана Мазепи з росіянами і, за переказами місцевих жителів, нібито тут був «причал Петра І». Правда то, чи ні, але кам’яна стіна на давньому розчині до сих пір збереглася. В центрі села збереглися залишки старого вітряного млина та комори…
При в’їзді в Городнє зі сторони Краснокутська, з правого боку від траси, зустрічає нас пам’ятка археології національного значення – городище «Замок». Дане поселення з’явилося ще в середині VIII століття на правому березі р. Мерла в місці злиття її притоки р. Мерчик. Природний захист зі сторони долини ріки вплинув на вибір місця облаштування, а поряд із городищем розташувалося й селище.
Мешканці вели осілий спосіб життя, мали своє господарство, займалися промислом та торгівлею. Велика, глибока ріка та незайманий ліс забезпечували обивателів рибою та м’ясом.
Протягом всього періоду з VIII до початку XІV століть, від появи слов’янських поселень, укріплень державних кордонів до вторгнення половців та навали татаро-монголів, городище на р. Мерла весь час функціонувало на відміну від інших поселень, які чекав 1 із 3 сценаріїв: занепад, завершення свого фактичного існування або міграція на захід під захист Київської держави.
Факт постійного існування городища «Замок» наштовхує на думку щодо вигідного розташування поселення як центру сполучення економічних, торгівельних, а можливо, і політичних зв’язків як слов’ян, так і кочівників.
Неабияка зацікавленість пам’яткою фіксувалася в будь-які часи: від давніх пограбувань, планових археологічних розкопок до поглибленого інтересу «чорних археологів».
Пам’ятка в Городньому (городище, селище та курганний могильник) дійсно унікальна. Тому, приїжджаючи на екскурсію до Краснокутського району, не забудьте зупинити автомобіль біля пагорбу з ЗАЛІЗНИМ ЛОСЕМ. То буде ваш орієнтир в пошуках городища «Замок».