Рідна Земле, як багато в тобі прекрасного! Поле, ліс, блакитні рукавчики, які, вигинаючись, стеляться луками. Зелені вони чи жовті, вкриті снігом чи встелені жовтим килимом курячої сліпоти або кульбаби. Куди не глянеш, а все таке мальовниче, що хочеться зафіксувати красу у пам’яті на довгий час, а потім згадувати і ще раз згадувати.

Зараз нам досить одного разу клацнути на сенсорі телефону пальцем, як все з’являється на карті пам’яті і чекає на перегляд. Раніше, набагато раніше, таке неможливо було зробити. Тому художники передавали всю красу навколишнього середовища на полотні, як це робив наш земляк – художник Сергій Іванович Васильківський.

Він народився на Харківщині. Міг би бути ветеринаром, але став видатним пейзажистом…

Навчався малюванню у Харківській гімназії у Д. Безперчого та у художниці М. Раєвської-Іванової. Потім у Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив у 1885 році із золотою медаллю. За свою майстерність отримав право на безкоштовне стажування за кордоном. Повернувшись, Сергій Іванович оселився у Харкові у будинку по вулиці Катерининській, 69 (будинок не зберігся) та повністю занурився у тематику слобідського пейзажу.

Васильківського можна назвати мандрівним художником, адже він пройшов пішки Полтавщину, Харківщину та спустився вниз по Дніпру до самого Запоріжжя. Саме тому в творах художника живе мальовнича Україна. Головним у пейзажній творчості Васильківського завжди був образ України, а найулюбленішою темою – українська козаччина.

Творцю ще за життя вдалося поділитися своїми враженнями, які він відобразив на полотні, відкривши в 1900 році у Харкові свою першу персональну виставку, де було представлено 120 робіт.

С. Васильківський залишив по собі майже 3 тис. творів, майже половину з них у спадок отримав Харківський художній музей. Значна частина картин втрачена під час Другої світової війни. На сьогодні в музеях і приватних зібраннях знаходиться близько 500 його робіт.

Свого часу фабрика Кузнецова на основі орнаментів з альбому С. Васильківського та М. Самокиша «Мотиви українського орнаменту» (1912) виготовляла фаянсовий посуд в українському стилі.

Разом із М. Самокишем Васильківський розписував інтер’єри будинку по вулиці Мироносицькій, 44. На жаль, його панно в холі було втрачено.

На честь нашого талановитого земляка у Харкові названо провулок. У 2004 році на фасаді будівлі Харківського художнього музею встановлено бронзову меморіальну дошку.

Могила відомого пейзажиста у Молодіжному парку є пам’яткою історії національного значення, взята під охорону держави постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928 (охоронний номер 200005-Н).