Сторінки історії пам’яткоохоронної справи на Слобожанщині. До 15-річчя від дня заснування Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини

Основи пам’яткоохоронної діяльності на Слобожанщині були закладені у кінці 19 – на початку 20 століття, коли вперше вчені Харківського університету професори Д.І. Багалій, Є.К. Рєдін, А.С. Лебедєв, М.Г. Халанський, В.П. Бузескул, М.Ф. Сумцов, О.І. Кирпичніков, священнослужителі протоієреї І.І. Філевський, П.Г. Фомін, В.Ф. Спесивцев, небайдужа до історії громадськість, до якої належав учитель Верхньосалтівської школи Вовчанського повіту В.О. Бабенко, окремі організації напружено готувалися до проведення найбільшого наукового форуму – XII археологічного з'їзду в Харкові, який відбувся в серпні 1902 року і супроводжувався виставкою з восьми відділів. Професор Є.К. Рєдін, безперечною заслугою якого були проведення з'їзду та організація виставки, в 1901 році писав, що мета археологічних з'їздів полягала в «сохранности … памятников, установлении приемов к открытию и исследованию их, составление списков их с историко-топографическим описанием, сближение и соединение разрозненных ученых сил для взаимного соглашения и решения вопросов, …распространение в обществе понимания, любви и разумной оценки останков старины и, наконец, введение преподавания … археологии».

Упродовж XX століття мінялися політичний устрій суспільства, ідеологія, поняття про історичні цінності. Важкі випробування припали на долю наших співвітчизників – пам'яткознавців. І тільки завдяки їх безкорисливій, нестримній, невгамовній діяльності (участь в експедиціях, створення музеїв, проведення виставок, друкування статей, робота гуртків, видання брошур, книг, колекціонування) ми сьогодні маємо уявлення, яким багатим був наш край на пам'ятки.

У 1919 році Петро Георгійович Фомін, завідуючий архітектурно-монументальною секцією губернського комітету охорони пам’яток мистецтва і старовини у складеному ним плані роботи секції перелічив пам’ятки, які необхідно було взяти під охорону держави: 185 церков Харківської єпархії XVII-XVIII століть (з них 126 – дерев’яні, 59 – муровані, до того ж у числі останніх 36 мають явно відзначені у своїй конструкції риси українського стилю), храми початку XX ст., палаци, будинки-пам’ятки, багаті на витвори мистецтва, 25 поміщицьких садиб XVIII – початку XIX ст., найвидатніші пам’ятки садибної монументальної скульптури і живопису, 8 монастирищ – залишки колишніх давніх монастирів XVII-XVIII ст. І ці пам’ятки були взяті під охорону держави. Але на початку 1930-х років були знищені майже усі дерев’яні церкви. На сьогодні збереглося лише три: Введенська у с. Введенка Чугуївського району, Різдва Богородиці у с. Андріївка Балаклійского району, Миколаївська у с. Вільшани Дергачівського району. З мурованих церков XIX– початку XX ст. – трохи більше 50-ти. З 32-х будинків-пам’яток і садиб поміщиків, перелічених Фоміним як безумовна цінність, сьогодні існують в аварійному стані 13. Про окремі старі храми ми дізнаємось лише з його праць, надрукованих в богословсько-філософському журналі «Віра і Розум». У 1938 році П.Г. Фомін був заарештований і розстріляний. Його звинуватили в активній участі в антирадянській церковній організації і веденні агітації проти заходів партії і уряду. П.Г. Фомін реабілітований у 1958 році.

Лише у 1976 році була видана друком книга – безцінний скарб Стефана Андрійовича Таранушенка "Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України". Ця багато проілюстрована книга сьогодні знайомить нас з фантастично прекрасними пам’ятками української дерев’яної архітектури XVII-XVIII століть. Це результат його експедицій в 1914-1916, 1920-ті роки. У 1933 році арешт, безглузді звинувачення у створенні міфічної антирадянської організації і висилка до таборів. Тільки у 1953 році Стефан Андрійович повертається. Усі ці роки його рукописи зберігалися у надійних людей в Харкові. Ця, з труднощами видана, книга – праця його життя, коли рецензентам було прямо сказано "Я не кажу, що рецензія повинна бути тільки негативною, але її необхідно написати вимогливо, аргументовано, на солідному науковому рівні, для того, щоб були всі підстави зняти її з друку". Майже всі храми, про які йдеться мова, сьогодні ми можемо побачити лише у цій книзі. У тому ж році Стефан Андрійович пішов з життя.

З кінця 1960-х років охороною пам'ятників займаються Українське товариство охорони пам'ятників історії і культури і відділ пам'ятників Харківського історичного музею. Вони складали списки пам'ятників, паспорти, облікові картки, фотографували.

Протягом 1970-1990-х років на місцевому рівні під охорону держави взяли 2367 пам'яток археології, історії, монументального мистецтва. Серед них городища, кургани, фортеці XVIII ст., будинки, пам’ятні місця, братські могили, скульптурні пам’ятники. У 2000 році набув чинності новий Закон України "Про охорону культурної спадщини", де сказано, що пам'ятник – об'єкт культурної спадщини, який внесений в Державний реєстр нерухомих пам'яток України. Ведення Державного реєстру належить до повноважень Міністерства культури України.

Незважаючи на усі існуючі на той час перепони (закриті архіви, знищені книги, заборону на інформацію), історична пам'ять відроджувалася.

 У кінці 1980-х – на початку 1990-х років склалися умови для духовного оновлення суспільства і стало можливим взяти участь у відновленні історичної пам'яті, згадати, віднайти імена наших попередників з охорони культурної спадщини – засновників пам’яткоохоронної справи на Слобожанщині: Єгора Кузьмича Рєдіна (1863-1908), Федора Івановича Шміта (1877-1939 (1942)), Стефана Андрійовича Таранушенка (1889-1976), Петра Георгійовича Фоміна (1866-1938), Василя Олексійовича Бабенка (1877-1955), Миколи Вікентійовича Сібільова (1873-1943), які виявляли, досліджували, охороняли, популяризували пам'ятники історії і культури, брали участь у збереженні культурної спадщини.

25 листопада 2003 року головою Харківської облдержадміністрації було підписано розпорядження № 414 про створення Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини на основі відділу охорони пам'ятників культури, який виводився із складу Харківського історичного музею.

На підставі затвердженого положення основними завданнями Центру визначені науково-дослідна, науково-методична і практична робота по виявленню, обліку, інвентаризації, охороні, збереженню, популяризації об'єктів культурної спадщини м. Харкова і Харківської області.

Виконуючи заповіти наших попередників, Центр проводить інвентаризацію пам'яток археології, історії і монументального мистецтва в м. Харкові і Харківській області. Наукові співробітники фотографують пам'ятки, здійснюють обміри, складають схематичні плани, збирають інформацію у бібліотеках, музеях, архівах, у місцевих старожилів, складають облікову документацію, на засіданнях Консультативних рад з охорони культурної спадщини при Управлінні культури і туризму облдержадміністрації, звітують про проведену роботу, направляють до Міністерства культури Україна документи з метою внесення або невнесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. На своїх наукових конференціях "Слобожанські читання", "Пам’яткоохоронні традиції Слобожанщини" співробітники Центру знайомлять з результатами проведених експедицій, гідні доповіді публікують в наукових збірках «Культурна спадщина Слобожанщини», «Пам’яткознавчі погляди молодих вчених XXI ст.», «Салтово-Маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження».

У 2007 році співробітники Центру вперше почали проводити інвентаризацію пам’яток. До 2018 року включно були обстежені пам'ятки в м. Чугуєві і Чугуївському районі, м. Куп’янську і Куп’янському районі, м. Люботині, Вовчанському, Первомайському, Шевченківському, Дергачівському, Кегичівському, Великобурлуцькому районах Харківської області і районах м. Харкова: Шевченківському, Холодногірському і частково Київському. За результатами інвентаризації складена облікова документація і надіслана до Києва з метою занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

У травні 2017 року співробітники Центру провели інвентаризацію пам’яток у Шевченківському районі Харківської області. Вони обстежили 32 пам’ятки історії та монументального мистецтва. Виявили 4 нових об’єкта, серед яких 2 братські могили, пам’ятник Т.Г. Шевченку та місце розташування колишньої садиби відомого українського драматурга, театрального діяча, актора М.Л. Кропивницького – хутір Затишок на території сучасного села Сподобівка.

Влітку і восени 2017 року співробітники Центру під час інвентаризації обстежили 97 пам’яток історії і монументального мистецтва у Вовчанському районі. Це 61 братська могила радянських воїнів, 12 одиночних могил жертв нацизму, учасників Другої світової війни, жертв визвольних змагань, могила відомого історика Олександри Яківни Єфименко, 10 пам’ятників воїнам-односельцям, землякам, які пішли на фронт, пам’ятник Герою Радянського Союзу Ф.К. Лисенку, партизанська землянка в с. Стариця.

Під час інвентаризації відбулися зустрічі з спеціалістами краєзнавчого музею, головами сільських рад, працівниками будинків культури, вчителями, місцевими краєзнавцями, які добре знають і люблять історію свого краю. Завдяки їх безцінній допомозі були виявлені нові об’єкти історії.

Під час інвОсобливо цінним виявилася спадщина, яку на початку ХХ ст. залишив землякам Василь Григорович Колокольцов, голова Вовчанської земської управи. Його діяльність була спрямована на підвищення рівня добробуту людей. Це і хороші дороги, і налагоджений телефонний зв'язок, і засаджені сосною піски, і будівництво шкіл, лікарень, госпіталів. Він зумів оточити себе людьми знаючими, як і він відданими своїй справі. Серед них інженери, архітектори, педагоги, лікарі, агрономи.ентаризації відбулися зустрічі з спеціалістами краєзнавчого музею, головами сільських рад, працівниками будинків культури, вчителями, місцевими краєзнавцями, які добре знають і люблять історію свого краю. Завдяки їх безцінній допомозі були виявлені нові об’єкти історії.

Але найбільш вражають будівлі шкіл, які будувалися при Колокольцові і під його безпосереднім керівництвом, під його пильним поглядом, який не щадив ледарів, карав за нехлюйство.

На жаль, зі ста шкіл на сьогодні збереглося не більше десяти. І не усі вони сьогодні діють. Але глибока думка Колокольцова – виховати людей освічених,– закладена в проекті, який втілили в життя архітектори Костянтин Миколайович Жуков і Григорій Іванович Харламов.

Це дійсно школи-палаци з величезним вестибюлем-театром, високою стелею, вікном на всю стіну, теплими і світлими класами, великим садом і шкільним двором.

Серед них у м. Вовчанську: дві будівлі школи № 3 імені В.Г. Колокольцова, школа по вул. Чкалова – колишнє земське народне училище 1911 року, на школі видно абревіатуру "ЗНУ"; будинки сільських шкіл у селах Новоолександрівка, Вовчанські хутори, Волохівка, Пільна.

Також були виявлені об’єкти культурної спадщини – тунель 1916 року, який будували полонені австрійці під час Першої світової війни недалеко від с. Рубіжного, колишні стайні у Брусилівці, будинки культури 1960-х років у селах Іванівка, Юрченкове, Різникове, будинки цукрового заводу в смт Білий Колодязь.

Інвентаризація у Вовчанському районі не залишила нас байдужими.

У 2017 році VIII міжнародна науково-практична конференція молодих вчених "Пам'яткоохоронні традиції Слобожанщини" була присвячена 150-річчю з дня народження голови Вовчанської земської управи Василя Григоровича Колокольцова (1867-1934).

27 грудня 2017 році співробітники відділу пам’яток історії взяли участь в урочистостях, присвячених 150-річчю від дня народження Колокольцова, які відбулися в Вовчанському районному будинку культури на площі Колокольцова.

26 серпня 2017 року співробітники Центру в День міста Вовчанська брали участь у церемонії відкриття та освячення пам’ятника на могилі відомого археолога, В.О. Бабенка у м. Вовчанську.

У квітні 2018 року XXII міжнародна наукова конференція «Слобожанські читання» була присвячена 170-річчю з дня народження українського історика, етнографа Олександри Яківни Єфименко (1848-1918). Під час конференції у селі Бугаївка Вовчанського району, де похована Олександра Яківна, відбулися покладання квітів до її могили і робота круглого столу у Бугаївській загальноосвітній школі.

Протягом 4–15 червня 2018 року на території Великобурлуцького району співробітниками відділу пам’яток історії було обстежено 42 пам’ятки історії і 2 пам’ятки монументального мистецтва місцевого значення. Було виявлено 15 об’єктів культурної спадщини. Серед них: будинок школи 1914 року (с. Андріївка), будинок колишнього госпіталю 1914 року (с. Вільхуватка), будинок майстерень початку 20 ст. (сел. Підсереднє), будинок колишнього ремісничого училища, два будинки земської школи (с. Шипувате), могила генерал-лейтенанта Задонського А.В. 1912 року (с. Нова Олександрівка).

Великий інтерес має пам'ятка історії - садибний будинок початку XIX ст. Захаржевских-Задонских у Великому Бурлуці. Це двоповерховий дерев’яний подовжений будинок на високому цегляному цоколі. Центральний вхід з боку двору прикрашений шестиколонним портиком, завершеним фронтоном. Усередині – просторі, світлі, затишні кімнати, на другому поверсі – домова церква Святої Трійці. Декілька поколінь Задонських жили в цьому будинку. 25 листопада 1918 року остання господиня будинку Катерина Василівна Задонська і її гості були убиті бандою Сахарова. Будинок розграбований. А наступного року білогвардійський офіцер Федір Артурович Ізенбек в розореній садибній бібліотеці знайшов дерев'яні дощечки з вирізаними написами, які з ним потрапили за кордон. З часом вони дістануть назву Велесової книги. Сьогодні ця житлова будівля в аварійному стані. Вона потребує серйозної відновлювальної роботи.

Протягом 14–25 травня 2018 року на території Дергачівського району співробітники Центру під час інвентаризації обстежили 64 пам’ятки історії і одну пам’ятку монументального мистецтва місцевого значення. Було виявлено 14 об’єктів культурної спадщини. Серед них: два скульптурних пам’ятника – козаку Деркачу (м. Дергачі) та Герою Радянського Союзу Коваленку Петру Івановичу (смт Пересічне), 12 братських і одиночних могил часів Другої світової війни.

На сьогодні продовжується робота над складанням документів на пам’ятки археології, історії і монументального мистецтва Дергачівського і Великобурлуцького районів.

Співробітники Центру продовжують роботу по обстеженню пам’яток історії – будинків, які потребують поглибленого вивчення і зміни назви попередніх радянських часів. Так у грудні 2017 року було обстежено будівлю колишньої заміської садиби генерала Сабурова – «Сабурову дачу» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

У червні 2018 року співробітники Центру обстежили будинок, в якому містилася харківська жіноча гімназія Н.Я. Грегорцевич, за адресою: м. Харків, Гімназійна набережна, 1-А. За результатами обстеження були складені акти технічного стану, облікова документація, яка підготовлена для розгляду на Консультативній раді.

Провідний науковий співробітник Центру В.Д. Путятін у 2018 році обстежив будинок Національного банку України у Харкові, де працювали українські економісти П.І. Верба, Є.П. Сичов, М.Ф. Перешибкін за адресою: м. Харків, площа Театральна, 1.

Також В.Д. Путятін обстежив комплекс об’єктів культурної спадщини «Харківська обласна клінічна лікарня» за адресою: м. Харків, просп. Незалежності, 13/2, (вул. Трінклера, 3). Сьогодні цей будинок розглянуто як пологовий корпус, де працювали відомі лікарі. До комплексу також увійшли будинок педіатричного відділення, хірургічний корпус, клініка нервових захворювань, будинок дитячого відділення, будинок музею. Фахівцем було складено акти технічного стану і облікову документацію.

Центр проводить роботу з виявлення нових об’єктів культурної спадщини. Співробітники Центру у січні 2018 року обстежили будинок початку XX ст., в якому мешкали підприємець І.Х. Бойко, архітектор С.П. Тимошенко, поет О Мандельштам, за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 44. Інтер’єр вестибюлю та сходової клітини і сьогодні прикрашають декоративні розписи із зображенням квіткового орнаменту, виконані академіком живопису М. Самокишем. Композиції частково служили орнаментальним оздобленням для сходів і нині втраченого панно С. Васильківського. За результатами обстеження підготовлена облікова документація.

Центр продовжує роботу з виявлення порушень Закону України «Про охорону культурної спадщини». У зв’язку з одержаною інформацією щодо ремонтних робіт на пам’ятці історії – будинку, в якому працювали В.П. Воробйов, М.Ф. Мельников-Разведенков, Г.Ф. Фольборт по вул. Сумській, 1, комісія у складі представників Управління культури і туризму та Центру у вересні 2018 року провела огляд технічного стану пам’ятки. Було зафіксовано несанкціоноване проведення робіт на об’єкті. За результатами огляду було складено відповідний акт технічного стану пам’ятки. Від заступника голови облдержадміністрації до користувача пам’ятки – ДУ «Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень» надійшов лист з вимогою припинити проведення вказаних робіт. 29 січня 2019 року між Управлінням культури і туризму Харківської облдержадміністрації, як органом охорони, і користувачем укладено охоронний договір.

На жаль, в нашій роботі доводиться стикатися з виявами вандалізму щодо пам’яток історії. Наприкінці серпня 2018 року управлінням культури Ізюмської міської ради виявлено факт пошкодження пам’ятки історії місцевого значення – меморіального комплексу на честь загиблих воїнів-визволителів: братська могила радянських воїнів на горі Крем'янець у м. Ізюм. Було пошкоджено тильну частину фігури. Зірвано мідний лист, який «оголив» значну частину залізобетонної скульптури. Управлінням культури і туризму проінформовано центральний орган виконавчої влади – Міністерство культури України.

Велику допомогу надають громадські діячі, краєзнавці, співробітники музеїв, бібліотек Харкова і області, які беруть разом з нами участь у інвентаризації пам'яток, виявляють нові об'єкти культурної спадщини, збирають інформацію про пам’ятки, пишуть статті, книги, є керівниками секцій, круглих столів на конференціях.

Відповідно до рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини від 30 травня 2017 року щодо розробки облікової документації на будівлі по вул. Жон Мироносиць № 2, 4, 6/8, 10 для подальшої можливості взяття на облік як комплексної пам’ятки вулиці Жон Мироносиць, співробітники Центру почали дослідницьку роботу. В цій справі допомогу надали науковці кафедри реконструкції, реставрації архітектурних об’єктів Харківського національного університету будівництва та архітектури, краєзнавці, громадські діячі. Краєзнавці І.І. Говорова і В.Л. Жулідов почали збирати в обласному архіві, бібліотеці імені В.Г. Короленка інформацію про будівлі по вул. Жон Мироносиць № 4 і № 2. Ірина Говорова, яка дружила зі спадкоємцями власників кутового будинку за сучасною адресою: вул. Жон Мироносиць, 2 або вул. Чернишевська, 16, написала детальну статтю про мешканців цього будинку, в тому числі про родину Салтикових. Стаття була надрукована у науковій збірці «Культурна спадщина Слобожанщини» № 40 за 2019 рік. Завдяки старанням І. Говорової з'ясувалося, що у будинку Салтикових з кінця XIX ст. біля двадцяти років мешкав відомий український фізіолог Василь Якович Данилевський. А у радянські часи історія цього будинку пов’язана з іменами поета, прозаїка Велимира Хлєбнікова, художника-дизайнера Василя Єрмілова.

Під час обстеження пам’яток у Дергачівському районі співробітники Центру ознайомились з чарівною трьохбанною дерев’яною Миколаївською церквою 1753 року у с. Вільшани. Завдяки роботі фахівців – краєзнавця Ярослава Гребнева і мистецтвознавця В’ячеслава Шуліки, які на той час обстежили цю церкву і надрукували статтю, стало відомо про фрески XVIII ст. Автори статті під час ремонту в інтер’єрі храму зафіксували зображення чотирьох євангелістів, які до того увесь час були під обшивкою. В опублікованій ними статті зазначено: «Значущість цієї знахідки важко переоцінити, оскільки перед нами єдині автентичні розписи дерев'яного слобожанського храму XVIII століття, що збереглися. Інтер'єр Ольшанського храму з виявленими автентичними розписами є єдиним вцілілим подібним пам’ятником на Слобожанщині і потребує охорони та реставрації». На жаль, цих фресок побачити не вдалося. Стіни знов облицювали пластиком.

На сьогодні до Державного реєстру занесено 802 пам’ятки археології, 178 пам’яток історії і 13 – монументального мистецтва місцевого значення, 20 пам’яток історії, 4 – монументального мистецтва і 1293 пам’ятки археології національного значення.

Крім того, до Державного реєстру по Харківській області занесені: пам’ятка історії і монументального мистецтва – меморіальний комплекс «Дробицький Яр» у селі Мала Рогань Харківського району і пам’ятка монументального мистецтва – пам’ятник Т.Г. Шевченку у м. Лозова, пам’ятки історії – 15 братських могил радянських воїнів і 2 братські могили жертв визвольних змагань Дворічанського району, пам’ятка історії – братська могила жертв Голокосту 1941-1943 років в с. Наталино Красноградського району.

2022 року Центр разом з усім цивілізованим світом відзначатиме 300-річчя від дня народження Г.С. Сковороди, філософа, діяча української культури, якого знають, читають, вивчають і досліджують у всьому світі. На сьогодні в переліку пам’яток, пов’язаних з ім’ям видатного українського філософа Г.С. Сковороди, в Харківській області числяться пам’ятки історії – пам’ятники Сковороді у м. Харкові по вул. Валентинівській, 2 і по вул. Університетській, 10. Пам’ятка історії національного значення у с. Сковородинівка Золочівського району – Меморіальний комплекс філософа і поета Г. С. Сковороди (Будинок, у якому жив і помер Г. С. Сковорода, Пам’ятне місце під дубом, Могила Г. С. Сковороди, Пам’ятник Г. С. Сковороді) і пам’ятки історії місцевого значення: місце, де працював Г. С. Сковорода і будинок, у якому в 70-х роках XVIII ст. жив Г. С. Сковорода в смт Бабаї Харківського району, а також місце будинку, у якому в 70-80-х роках ХVIII ст. жив Сковорода у смт Великий Бурлук Великобурлуцького району.

Згідно з Програмою розвитку культури, туризму та охорони нерухомої культурної спадщини Харківської області на 2019 – 2023 роки передбачено фінансування на виготовлення науково-проектної документації на ремонтно-реставраційні роботи по відновленню пам’ятки історії місцевого значення – нежитлової будівлі, яка знаходиться в смт Бабаї Харківського району, де в 70-ті роки XVIII століття жив Г.С. Сковорода; на роботи з реставрації та консервації пам’ятки історії місцевого значення – пам’ятне місце під дубом, пов’язане з життям та творчістю Г.С. Сковороди, із виготовленням дерев’яної захисної конструкції над ним на території Національного літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди у с. Сковородинівка з метою збереження пам’яток.

Також, треба зазначити, що XVI Слобожанські читання у квітні 2012 року були присвячені 290-річчю від дня народження Г.С. Сковороди. За матеріалами цієї конференції надруковані наукові збірки «Культурна спадщина Слобожанщини» № 27 і № 28.

Згідно з Програмою передбачено фінансування на проведення охоронних, аварійно-рятувальних та реставраційних робіт на пам’ятці історії місцевого значення «Печерний християнський скит» у смт Ков’яги Валківського району.

Підземний християнський скит було взято на облік як пам’ятку історії місцевого значення. Скит представляє собою колишню обитель православних ченців-затворників поч. XIX ст.

Влітку 2018 року разом з співробітниками Центру в обстеженні скиту брала участь завідувач науковим сектором моніторингу нерухомих пам’яток Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, кандидат геологічних наук Ірина Черевко. Вона встановила, що «Підземний печерний комплекс двохярусний, верхній ярус складається із 3-х прохідних галерей, влаштованих під прямим кутом одна до одної, з бічними відгалуженнями та з окремим приміщенням (каплицею). Печерний комплекс загалом мало досліджений, вірогідним є наявність невиявлених печерних галерей, Стіни оздоблені архітектурно-декоративними елементами – нішами, барельєфами, аналоєм, арками, пілястрами, напівколонами з капітелями, різьбленням та розписами (рослинний орнамент)».

На сьогодні територія скиту огороджена, вхід до печер закритий на замок і накритий навісом.

У 2018 році відділ Зводу пам’яток і облікової документації Центру закінчив роботу над рукописом енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. м. Куп’янськ і Куп’янський район». Книга була видана друком. У грудні 2018 року відбулася презентація. На сьогодні ведеться робота над наступним енциклопедичним виданням «Чугуїв і Чугуївський район».

Харківському науково-методичному центру з охорони культурної спадщини виповнилося 15 років. Але серед співробітників центру є фахівці, які поповнили наші ряди вже маючи досвід в пам’яткоохоронній справі. Серед них провідний науковий співробітник, мистецтвознавець Володимир Дмитрович Путятін.

У сфері охорони культурної спадщини він працює з 70-х років XX ст. У 1970-1973 рр. Путятін В.Д. займав посаду консультанта Харківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, був одним з провідних викладачів народного університету при товаристві.

Володимир Дмитрович – один з провідних дослідників харківської школи скульптури. У монографічних дослідженнях висвітлив діяльність народних художників України А.Й. Страхова, М.Л. Рябініна, В.І. Агібалова, С.А. Гурбанова, К.С. Мамедова, скульпторів О.М. Кудрявцевої, І.П. Ястребова, С.І. Ястребова, С.А. Якубовича, О.М. Демченка, В.М. Носенкова, заслужених діячів мистецтв М.Ф. Овсянкіна, О.М. Рідного та інших. Одним з перших почав вивчати меморіальну скульптуру Харкова як мистецьке явище.

Путятін Володимир Дмитрович – автор більше 40 статей в наукових журналах та збірках про видатних митців Харкова. Автор більше 20 статей в Енциклопедії Сучасної України про харківських художників Н.С. Вербук, О.А. Векленка, В.І. Віхтінського, О.В. Вяткіна, Ю.М. Вінтаєва тощо. Автор статей до Харківського тому «Зводу пам’яток історії та культури України». Автор більше 20 статей з охорони культурної спадщини в наукових збірках Харкова (1993-2008 рр.). Керівник круглого столу «Мистецька спадщина Слобожанщини» Міжнародної наукової конференції «Слобожанські читання». Він автор збірки статей «Пам’ятки монументального мистецтва Слобожанщини», виданої у 2011 році.

З 2006 року в відділі пам’яток археології Центру працює Віктор Васильович Дідик. Він брав участь у археологічних експедиціях ще будучи школярем. Закінчив історичний факультет Харківського університету. Вважає себе по праву учнем професора В.К. Міхеєва. Серед перших його статей «Танцующий» бог восточных славян (1999 р.), «Нові зразки скляних виробів пізньоримської доби з верхніх водозборів Сіверського Дінця та Ворскли» (2002). Здобувач інституту археології НАН України.

Сьогодні він спеціалізується у сфері вивчення матеріальної культури населення пізньоримського і ранньослов’янського періоду Дніпровського Лівобережжя і водорозділу Дніпра. Автор більше 20 статей. З 2006 року керівник секції «Історія старого світу і археологія» міжнародної наукової конференції «Слобожанські читання». Він вивчає історію створення фортифікаційних споруд Української лінії XVIII ст., а також збирає відповідні матеріали з метою взяття на державний облік частини Української лінії (фортеці, вали), яка територіально належить до Харківської області та має протяжність близько 120 км.

З 2016 року Віктор Васильович Дідик отримує відкриті листи на проведення наукових археологічних розвідок с правом шурфування. Він проводить суцільні археологічні розвідки на території Дніпро-Донського вододілу в середніх течіях рік Лопань, Харків, Сіверський Дінець, а також в межах плину річки Лозовенька у сучасних кордонах Дергачівського та Зміївського районів Харківської області. У 2018 році з провідним науковим співробітником Центру Віктором Дідиком працювали інші співробітники відділу пам’яток археології І.В. Білько, С.І. Качало, Г.М. Охріменко.

Співробітники Центру і наші постійні помічники – краєзнавці, вчителі, співробітники музеїв, архівів, бібліотек складають єдиний колектив пам’яткознавців – гідних продовжувачів справи охорони культурної спадщини на Харківщині. Сучасне молоде покоління дослідників XXI століття, освічених, закоханих в свою справу, в історію краю, які прагнуть до відкриттів, вже заявляє про себе. Це і учасники історичних, археологічних експедицій з обстеження, виявлення об’єктів культурної спадщини на Харківщині, це і керівники секцій наших конференцій, це – спеціалісти по локалізації об’єктів культурної спадщини на місцевості, автори статей до енциклопедичного видання Зводу пам’яток історії і культури, до наукових збірок «Культурна спадщина Слобожанщини», «Пам’яткознавчі погляди молодих вчених XXI ст.», «Салтово-Маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження» Тетяна Романова, Вікторія Нарожна, Світлана Качало, Іван Білько, Іван Придатько, Яна Пересьолкова, Ярослав Ліхолєтов, Віра Римар, Галина Охріменко, Єлизавета Суховерша. Це вже і автори наукових праць: Геннадій Свистун, книга «Чугуївське городище» (2009 рік); Яна Пересьолкова, книга «Пам’ятники на братських могилах як візуалізація колективної пам’яті про Другу світову війну (на прикладі скульптур на братських могилах Харківщини II пол. XX ст.)» (2018 рік).

Хочеться вірити, що згуртований колектив однодумців XXI ст. – гідні спадкоємці пам’яткознавців початку XX ст., які в змозі пробудити свідомість співвітчизників у питанні охорони культурного надбання і зберегти пам’ятки для наступних поколінь.