Гарно та з захопленням писав Микола Васильович Гоголь про Україну. Він щиро любив рідну землю і кожного героя своєї повісті...

Драматург-полтавчанин народився у Великих Сорочинцях, навчався у Ніжині, працював у Петербурзі, помер у Москві. У Харкові працював його дід та мешкали рідні. У цьому ж місті проживали друзі та знайомі (А. С. Данилевський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Срезневський), з якими він зустрічався та проводив час.

Ідея встановлення пам’ятника Гоголю з’явилася дуже давно. В 1881 році провели благодійний спектакль та зібрали частину коштів для реалізації задуманого. Встановили погруддя Миколі Гоголю в 1906 році у Театральному сквері. Через три роки відбулось його урочисте відкриття.

Два найстаріших і подібних між собою пам’ятника (скульптор Б. Едуардс) помінялися місцями. Із зміною влади, коли театр перейменовували в «Березіль», а потім «…імені Шевченка», вирішили, що погруддя О. С. Пушкіну біля театру ім. Шевченка вже є не доцільним. Тому пам’ятник полтавському драматургу переїхав до драматичного театру, а погруддя Пушкіну зайняло місце пам’ятника Гоголю і тепер «споглядає» на вулицю Пушкінську.

Під час бойових дій в роки німецько-радянської війни скульптура Гоголю отримала 2 вогнепальні «рани» в плече. Зараз, якщо придивитися, видно це «поранення», яке під час реставрації спеціально залишили для історії.

Пам’ятник письменнику М. В. Гоголю – пам’ятка монументально мистецтва національного значення № 200013-Н, взята під охорону Держави Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928.