17 січня (29 за новим стилем) 1805 року, з ініціативи Василя Каразіна, Олександр I підписав Указ про відкриття у Харкові Імператорського університету. Його було засновано з ініціативи та на кошти місцевої громади, серед яких відзначились брати Тихоцькі — секунд-майор Ізюмського гусарського полку Яків Андрійович Тихоцький (до 1736—1800), полковник 1-го гусарського полку Павло Андрійович Тихоцький (задовго до 1763 — після 1809). Їхню ідею підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Керував збором коштів син Якова Тихоцького — провідник дворянства Куп’янського повіту Іван Якович Тихоцький (1772 — після 1820). Багато дослідників (Данилевський Г. П., Єфремов С. О., Багалій Д. І.) вказують на те, що запит на просвіту і відповідна ініціативність у громаді Харкова утворилися завдячуючи Григорію Савичу Сковороді, який жив і викладав у Харкові та навколо міста якраз наприкінці XVIII століття. Останні дні Сковорода провів у маєтку Пан-Іванівка, який належав вітчиму і матері Василя Каразіна, де Василь Назарович зустрічався з філософом. А кошти на відкриття університету були зібрані за участі близьких друзів та учнів Сковороди.

Комплекс будівель Харківського університету — ансамбль історичних споруд, пов’язаних із діяльністю Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, одного з найстаріших закладів вищої освіти України, заснованого у 1804 році. Комплекс формувався протягом XIX–XX століть і включає навчальні, адміністративні, наукові та допоміжні будівлі, що відображають різні етапи розвитку університету та архітектури Харкова.

До складу комплексу входять споруди, зведені в різні історичні періоди та виконані у стилях класицизму, модерну й радянського модернізму. Вони є свідченням безперервного розвитку університетської освіти й науки та відіграють важливу роль у формуванні архітектурного образу центральної частини Харкова.

Комплекс має значну історичну, архітектурну й містобудівну цінність. Протягом понад двох століть він був осередком наукової, освітньої та культурної діяльності, пов’язаної з іменами видатних учених, викладачів і громадських діячів. Як пам’ятка культурної спадщини комплекс зберігає матеріальні свідчення становлення та розвитку одного з провідних університетських центрів України.

Будівлі комплексу є матеріальним свідченням становлення та розвитку одного з найстаріших університетів України. Саме в будинку колишньої Харківської губернської канцелярії (губернаторському будинку) розпочав роботу університет, заснований з ініціативи Василя Каразіна. Упродовж XIX століття університет розширювався, що зумовило будівництво спеціалізованих навчальних корпусів для природничих і юридичних наук, а також бібліотеки, яка стала одним із найбільших книгосховищ України.

Споруди комплексу відображають еволюцію університетської архітектури від класицизму кінця XVIII століття до архітектурних рішень початку XX століття. Вони не лише мають значну архітектурну цінність, а й пов’язані з діяльністю багатьох видатних учених, викладачів і громадських діячів, які працювали в Харківському університеті та зробили вагомий внесок у розвиток української науки й освіти.

Комплекс будівель Харківського університету є важливою складовою історичного середовища Університетської вулиці та одним із ключових осередків формування наукового й культурного життя Харкова протягом понад двох століть. До Державного реєстру нерухомих пам’яток України його внесено як пам’ятку історії національного значення (охоронний № 200002-Н).